Лавандове літо спадає з небес,
Засіяне світлом, як казка без меж.
Пахучий серпанок лягає до ніг,
І світ завмирає у тиші доріг.
Ти йдеш поміж хвиль фіолетових трав,
А вітер шепоче про ніжність їх барв.
Я слідом ступаю, мов тінь на воді,
Ми — пара, що в мріях пливе по зорі.
Над нами метелики тануть в лаванді.
Кружляють, як мрії, у ніжній троянді,
А серце тремтить у солодкім теплі,
А зорі купаються в фіолетовім сні.
Упала краплинка в лавандове море.
І час зупинився між небом і полем.
Шепоче душа, мов магічні слова:
Лавандове літо - мов казка жива.
Ми світ збудували в лавандовім сні,
Де зорі співають мені і тобі,
Де кожен наш подих — це вічності міст,
І казка триває… Наповнений зміст.
