Де кантор не здійснених мрій
Сновиду хапає за руки,
Неначе отруйну гадюку,
Що марить про вічний двобій,
Недбало лишаючи слід
На ковзких щаблинах дзвіниці -
Там час спопеляють жар-птиці,
Там діє Cтарий Pаповіт!
І дзвони потріскані сплять,
І ночі на зорях ворожать,
І шрами фантомні сверблять,
Як миті життєві триножать...
