Присвячено Наталі Гуменюк
Проходять дні, пливуть за обрій хмари,
Роки - як мить, дивись, і не було.
В житті нові закохуються пари,
А хтось, як рання зірка над селом.
Одним призначена глибока старість,
Віддати дітям досвід і любов.
А комусь сонцем блиснути між хмари
І бути в серці серед молитов.
Зали́шити світлини у кімнаті,
Крізь часу плин всміхатися до нас,
Щоб рідній голос в стінах відчувати,
Який не витре памʼять, ані час.
Одні — мов спалах вічної любові,
Як тихий вечір, як в траві роса…
Подякуйте за них на добрім слові,
Бо ми – не вічні, вічні – небеса.
