Прадід його – священник і перекладач,
А дід – професор, член «Просвіти», краєзнавець.
В захисті українців визначний діяч
Дядько Шухевича був - славний правознавець.
Суддею батько був, при ЗУНР-і – комісар.
Уряд розпався – у «Бригідках» день леліяв.
Мати – священника донька. Обом у дар
Дістався від більшовиків висел в Росію.
Померли там. Романа бабця узяла
Під свій покров. У Львові хлопець ріс і вчився.
Доля його шляхом означеним вела –
В мешканні бабці Коновалець оселився.
Слухав юнак його - таку можливість мав,
Багато знань він від полковника набрався.
Гострив свій дух хлопчак, свідомість формував.
Міцнив і тіло - спортом вправно він займався –
Кінним і лижним, боксом. Грав ще у баскетбол,
Штовхав ядро і диск метав, у біг пускався.
Дуже любив футбол іще та волейбол.
І планеризмом із захопленням займався.
По Віслі, Бугу він до Балтики ходив
Човном твердим, навіть як течія – у очі.
Із пластунами «Чорноморця», що створив,
Багато рік узяв, йшли з ним у плав охоче.
Був обдарований у всьому – танцював,
Грав на фортепіано – в виші вчився.
В Львівському оперному навіть виступав,
І на вечірці грав, на час свій не скупився.
Першу рекламну фірму «Фама» заснував
В Галичині, з Чайківським – другом вірним, спільно.
Бізнес-проєкт цей тріумфальний успіх мав.
Гріш відсилав Роман вкраїнському підпіллю.
В польському війську був гарматником простим.
Служив в частині – брала курс артилерійний.
У підстаршинській школі був. Та рядовим
Зостався – вигнали його, був не надійний.
У двадцять п’ятому став членом він УВО.
КЕ ОУН за рік зробився референтом.
Польським судом за це даровано було
Йому ув’язнення – віват, аплодисменти!
Спитав Шухевича в час суду адвокат:
«Що спонукало вас в ОУН, скажіть, вступити?»
Сказав, всміхнувшись, до арешту лавреат:
«Серце мені дало наказало оце зробити!»
Два роки він із чотирьох в тюрмі відбув.
Вийшов – не дав трансформувати дух в руїни –
Творив «Карпатську Січ» і в обороні був
Держави вільної – Карпатської Вкраїни.
«Січ» і фінансами, і кадрами повнив
Зв'язок тримав, з’їв не один в той час пуд солі.
Своє життя під ризик клав, як боронив,
Міста і села, ріки, ниви, подих волі.
Чудом тоді він не пішов у вічні сни.
На поміч німців в світову він сподівався,
Думав, поможуть волю взяти (в час війни)
Його народу. Помилився. Одірвався.
УПА очолив пан Роман, не вим’яв дух.
Єднав борців заради створення держави –
Своєї, рідної. Тримав тверду ходу –
Кроки усі його - для волі краю й слави.
Повстанську армію він за зразком створив
Армій постійних - з навчанням бійців, зі штабом.
Свою систему нагород він утворив.
Кожен боєць знав шлях свій, мав свою посаду.
У п’ятдесятому хорунжий-генерал
Пішов з землі. Його криївку оточили
Трудяги МДБ. Такий життя фінал.
Де тіло діли, інформацій не лишили.
Із того час рух УПА пішов на спад.
Ще років шість її бійці опір чинили.
Потім замовкли. Їх розбила влада Рад.
Бо малочисельні були і жар зронили.
Але не стерлося Шухевича ім’я
Зі стежки й пам’яті вкраїнського народу.
Достойну нішу в русі визвольнім зайняв
Цей генерал й отримав гідну нагороду.
Йому присуджено два золотих хрести –
Посмертно, від УПА, взяла родина.
Вулиці є й музеї вдалося звести
На його честь. Ну бо ж велика він людина!
Меморіальні дошки є, на них – лице
Глави УПА. В Києві – станція трамвая,
Є стадіон з його ім’ям ще і ліцей.
Нехай ніколи його слава не вмирає!
ID:
1057414
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Історична лірика
дата надходження: 16.02.2026 09:01:16
© дата внесення змiн: 16.02.2026 09:01:16
автор: Крилата (Любов Пікас)
Вкажіть причину вашої скарги
|
