Жовтень і в осінь стрічає весну,
І встеляє квіти любові їй до ніг.
знаєш не пізно знайти, ту одну, -
Що розтопить в серці лід білий - білий сніг.
О скільки днів і безсонних ночей! ,
Я шукав тебе одну на стежках весни.
Ти цвіла трояндою між лілей ,
Приходила, як фея тихенько у сни.
Я шукав погляд ласкавих очей,
Тепло ласкавих рук і усмішку милу.
Щоб казкою прийшла серед ночей,
Взяла мене у свій тихий рай на крилах.
Полечу птахом в сонячну весну
Там, де у травах цвітуть ромашки білі.
А із них віночок в коси сплету,
Ти згадаєш нашу весну в заметілі.
У моїм серці живе, лиш любов
Я тобі ясні тихі зорі нахилю.
Прожену зиму вітром між дібров
гай зелений розскаже ** як тебе люблю**.
Твої очі зелені -зелені
У них я бачу блакить неба - ясен світ.
Я квітну наче листя на клені
З тобою я злітаю у зоряний світ .
2--------------------------------------
Зимою ніч, як море глибока
Не спиться я дивлюсь у примерзле вікно.
А час біжить , як ріка широка
І кадри життя пролітають, як в кіно.
Біда не в тім, що за вікном зима
Замітає стежки до нашого раю.
А у тім, що поруч тебе нема
Життя наче квітка без тепла згорає.
Не повернути весну юних літ,
Не віднайти, ті стежки, де ми ходили.
У круговерті життя - в'яне цвіт,
Ключі до щастя у тумані згубили.
Зима мете сніги на рану сіль,
І не стерти з пам'яті найкращий час.
Втратив тебе, відчув у душі біль,-
Оту любов ,що зігрівала кров у нас.
Життя, як море грізне , бурхливе,
І не кожен віднайде берег любові.
Де живе любов, серце щасливе -
Зуміє зігріти мерзлу душу в слові.
