У піні трохи герой з панчохи
Маленький фліпер* !- дитятко лиха,
Шумить гілками страшна епоха,
Тремтить гомілка часу на втіху.
Скрегоче зубом в імлі голодний,
Шукає здобич життя під льодом -
Він прагне вийти на шлях широкий,
Нащадок міфів з відкритим кодом*.
Він брют і кремінь, промінчик Cонця,
Льодяник м’ятний - всьому початок,
Як слід прадавнього бретонця
У забобонах непевних згадок.
Засяє раптом його забрало
Камінням, пір’ям над очеретом,
Мій мідний фліпер , якому мало
Буть порятунком, чи амулетом!
Ні він не злидень, ні волоцюга
У нього воля, про нього сага -
Він як печатка Платагенетів*,
Від Сонця й вітру густа засмага…
