В Житомирі він народився.
Тут ріс, до школи тут ходив.
Був знаттєлюбним, гарно вчився
І математиці годив.
Читав багато – все за планом.
Був із німецькою - на ти.
Спроектував свій перший планер,
Путі в космічні шив світи.
Здобув освіту він технічну
Аероінженером став.
Взявся за працю титанічну –
Моделі планерів складав.
Хотів ракети будувати
Такі, яких не знав ще світ.
Щоби вони змогли дістати
Планети, як підуть у літ.
Хворів, та працював сумлінно,
Не гаяв жодного він дня.
Під його вмілим управлінням
Супутник Землю обійняв.
Космос любив, як квітку бджілка.
Складав космічні кораблі.
В одному з них Білка та Стрілка
У літ пішли довкруж Землі.
В 61-ому й людина
Здійснила в космос перший літ.
Стрясла весь світ оця новина.
До 2 годин тривав політ.
Завдячуючи Корольову,
Вихід відкритий в космос був.
Вперше здійснив його Леонов –
Не вмер, живим у дім прибув.
Створив космічні апарати,
Які й до місяця дійшли.
Змогли і сфотографувати
Його й довкола обійти
І навіть це – примісячитись.
Все ж люд з РС там слід не шив.
США цим змогли лиш похвалитись,
Як Корольов уже не жив.
А як ще жив, арештували
Його за те, що не робив.
У засланні його тримали.
Там байдики він теж не бив.
У другу світову ракети
В неволі, літаки складав.
Звільнили,пішки крізь намети
Снігів до порту шкандибав.
Упав зі сил, втратив свідомість.
Міг там і вмерти між снігів,
Якби не їхав незнайомець
І не згубив кілька хлібів
При повороті з хлібовозу.
Ракетник встав - запах почув!
Ніг іще він не відморозив.
На кораблі у дім вернув.
Премію Нобелівську мати
Міг Корольов. Ім’я (ти ба?)
Не подали у кандидати.
Владарі молота й серпа.
В секреті дані ці тримали.
А мо’ не хтіли, щоб світ взнав,
Як його били, катували,
Що щелепу розбиту мав.
Вважався ворогом народу
Від звільнення 16 літ.
Таку отримав нагороду
За свій конструкторський він літ.
До 60 не зміг дожити…
В операційній біль скосив
Його, мов жнець стинає жито
У полі помахом коси.
Був українцем він по крові –
Це від людей він не ховав.
Любив і верби, і тополі,
Пісні народні знав, співав.
«Реве та стогне..» - цю любив він.
«Дивлюсь на небо я» іще.
Здавалось небо йому дивним,
Глядів на нього – пестив щем.
Коли Попович був у леті,
Конструктору він заспівав
Пісню про небо. У ракеті
Спів космонавта прозвучав.
Є пам’ятники Корольова.
Й музей в Житомирі постав.
Згадуймо ж, люди, добрим словом
Того в космос шлях проклав.
ID:
1057413
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Присвячення
дата надходження: 16.02.2026 08:58:38
© дата внесення змiн: 16.02.2026 08:58:38
автор: Крилата (Любов Пікас)
Вкажіть причину вашої скарги
|
