|
Вогонь життя в мені горить,
Палахкотить, палає
Кожнісінькую часу мить,
Що в світі цім минає.
Він в тілі, в серці, у душі,
В думках, у почуваннях,
Які, немов товариші,
Допоки мить остання
Моя в цім світі не пройшла,
Живуть в них, співіснують,
Якою б доля не була,
І мною всі керують,
А я водночас ними так,
Щоб жив же разом з ними
Усюди й завжди тільки всмак,
Щоб не були сумними
Вони в мені, а отже, я.
Вогонь життя палає,
Допоки не пройшла моя
Остання мить. Минає
Моє життя. Його вогонь
Колись-таки погасне.
Тоді навік мине, либонь,
Моє життя прекрасне.
Та доки ще вогонь життя
В мені пала настійно,
Лиш світлі думи й почуття
Триматиму постійно
В собі я, бо життя ту суть
Найвищу в цьому світі
Лише вони в собі несуть.
Тож хай, немов у цвіті,
Вони цвітуть і в кожнім з вас,
Допоки ще палає
Вогонь життя, допоки час
Життєвий ваш минає!
Євген Ковальчук, 17. 01. 2022
ID:
1057362
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 14.02.2026 22:04:29
© дата внесення змiн: 14.02.2026 22:04:29
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
