Сполучення снігу й морозних тонів—
Акорди зими в нескінченності п'єси,
Смакує гру лютий, вдоволення п'є сам,
Ремарки заносить до вірша мені.
Черстві монологи заковують час,
Шукаю суттєве між дій, декорацій,
Емоції тиснуть, яка ж бо вся гра ця:
Трагедія? Драма? Комедія? Фарс?
Бурхливий сюжет розвиває конфлікт,
Якого раніше ніхто не розгледів,
Став лютий байдужим до наших трагедій,
В аншлазі тривог — дням загублений лік.
А хочеться сонця! Щоб день тепле ніс,
І мир у розв'язці, стабільність і спокій,
Та поки з лютневою грою рядок мій,
Загаявся весен людських бенефіс...
