Скільки днів і ночей... Заморозило і засніжило.
Біля самих дверей зупинилася люта зима.
В здавалось нема ні надії, ні віри, ні сили,
Царство білих снігів огорнули печаль і пітьма.
Але сонце щодня піднімається в небі і сяє,
Хоч за хмар снігових виглядати не може щораз.
Та ми віримо в те, що весна свої миті чекає,
Й неодмінно прийде у чіткий і встановлений час.
І який би не був цей морозний засніжений лютий,
Україна пройшла вже чотири нестерпні зими.
Пам'ятамо завжди, ми не маємо права забути,
Хто поліг на нулі, щоб весни дочекалися ми.
Знову квітень прийде, і підніметься в лузі калина,
Заспівають пташки у квітучих зелених садах.
Тільки, кращих людей не поверне назад Україна,
Наче ангелів сонм вжн навіки вони в небесах...
