то стишується то ні.
западають клавіші під дією гравітації.
голос устрягає в жорна мовчання
ніби птах у двигун літака
спричиняючи обопільне падіння.
можна згодом шукати
лише сліди звукової хвилі
у розпуклих мурашниках
у зів’ялих течіях.
вони лежать не як повнокровна пісня
а як туга за нею,
як затінена тінню тінь.
на горобині вона червона.
тужава як шкірка що криє м’якуш.
її скльовує інший птах.
голодний, іще живий.
усе повторюється
лишаючись неповторним.
18.10.25
