UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: КОСИ (міні-проза) - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Анно Доміні, 20.02.2026 - 04:53
Яка ви щаслива людина, пані Валю!!Де той чоловік, котрого я любила у свої 18?..... Валя Савелюк відповів на коментар Анно Доміні, 20.02.2026 - 14:27
де він? певно, там, де Вам 18 і Ви його любите...  це нам тільки кажуть, що час тече лінійно: час - це сфера, і все в цій сфері Є одночасно - все залежить від того, куди спрямована наша увагадчкую за відвідини, пані Анно Доміні  
Валя Савелюк відповів на коментар zazemlena, 18.02.2026 - 02:03
люба і дорога мені пані zazemlena так... я знаю, про що Ви зараз кажете - і я Вас чую - я знаю навіть - як це важливо, коли ЧУЮТЬ те, що кажеш...так, точно Ви висловили - саме - заглядати в неосяжне... і саме - поглядом душі приходьте... тепер, коли заявиться ще сюжетик - я буду думати, що трішечки пишу і для Вас 
zazemlena відповів на коментар Валя Савелюк, 24.02.2026 - 21:49
Завжди радію Вашим щирим коментарям, Вашим творам. Правда, заходжу рідко... війна впливає, особисте переживання втрати чоловіка якось "обездумлює". Колись справлюсь... 
Валя Савелюк відповів на коментар NikitTa, 16.02.2026 - 20:02
вдячна Вам, пані NikitTa, що вірите Неправда в літературі - це той же вимисел... і взагалі питання правди і правдоподібності - це таки питання мій внутрішній "контролер" сприймає вимисел - як неправду, якщо я навіть імена намагаюся "вигадати" - ні! буде точити зсередини, що "викривляю дійсність", поки не покину якусь затію з вигаданими іменами... а от уява - без проблем, уява визнається за творчість чи за творчу правду - уява - це правда... тут - і не вимисел, і не уява - це як іскра, що стрільнула і вилетіла з вогнища - прокреслила ясну дугу в темряві - і знов зникла залишила слід, що тане - дякую... Що ж до ШІ - не знаю, чи добре це, що я - не ШІ, вони такі розумні і все знають...
Валя Савелюк відповів на коментар Надія Тополя, 16.02.2026 - 19:51
дякую, пані Надіє це моменти життя, як світлячки - вони освітлюють путь, особливо, коли йти доводиться вже "темним-претемним лісом" і самотою))... Всіх нас хтось колись любив - і ми когось любили - і це важливо завжди
Валя Савелюк відповів на коментар Ооооо, 16.02.2026 - 18:10
Хоррор (або жахи) — це жанр творів у мистецтві, літературі та кіно, головною метою якого є викликати у глядача чи читача почуття страху, тривоги, напруги, огиди або нестерпного очікування чогось жахливого. Хоррори створюють моторошну атмосферу, використовуючи як надприродні сили, так і психологічний тиск. не сподівалася, що це Вас так пройме... 
Ооооо відповів на коментар Валя Савелюк, 16.02.2026 - 18:20
При всій повазі, але " коси намотані на ручку" в машині...Суть тексту мені зрозуміла. Можливо було б м'якше коли б волосся залишилось на гребінці Валя Савелюк відповів на коментар Ооооо, 16.02.2026 - 18:50
це не вигадка - так вийшло... коси були довгі - я справді нахилилася за чимось, що впало на дно машини - собі під ноги - зачепилась косами - розпущені коси були - трохи смикнула себе за коси, коли сідала - відкидалася знов - на спинку крісла - почухала - потерла - місце, яке заболіло - трохи косей "видерлись", бо намотались - і не надала всьому цьому значення - бо розказувала щось цікаве - сама була "увлєчєна" оповіданням - вперше дізналася, що коси мої залишилися на ручці в салоні машини - уже через ці 15 років - до речі, тільки Вам розкажу, що зустрілися ми через 15 років у обласній лікарні - я приїхала його провідати. він там лікувався, а облікарня - це був тоді для нас - простих смертних з району - майже вирок... Туди забирали вже вмирати. Як правило. Не обов'язково і не завжди.І дізналася я, що він у небезпеці, досить містичним способом - ви не повірите. але просто одного разу згадала про нього випадково - ні сіло, ні впало, як кажуть - і хтось наче порадив мені моїм же голосом. Сказав: подзвони йому, бо може бути пізно... Врешті я таки подзвонила - виявилось, що він у обласній лікарні... Поїхала - з Києва, де я вже давно жила... коли водій таксі = уже в облцентрі - спитав, до якого корпусу під'їхати - я просто ткнула пальцем в який-небудь з багатьох корпусів - ми стояли так, що перед нами їх було кілька - і ми під'їхали - в регітратурі підтвердили, що хворий з таким прізвищем "лежить у них" - тобто, я вибрала корпус - один з можливо десяти - "путьом тика" але безпомилково... потім він мені розказав про ті коси на ручці... і ми більше не зустрічалися ніколи - Голос не кликав. Що це було - Інтуїція?.. чи квантова заплутаність? Якщо хочете, можете вважати це все брехнею. Яка мені різниця? Хоча - брехня - не мій стиль. Як і єхидство. Ооооо відповів на коментар Валя Савелюк, 17.02.2026 - 22:16
Я також не люблю брехню. Це була інтуїція. Я по Ваших творах бачу що ви добра людина.
Наталі Косенко - Пурик, 14.02.2026 - 09:24
Цікава міні-проза з лоскутком особистої таємності. Мені до вподоби. 
Валя Савелюк відповів на коментар Наталі Косенко - Пурик, 15.02.2026 - 01:38
вдячна Вам, пані Наталю
|
|
|
||||||||||||||||||||||
