Серед чорних ворон жила біла птаха,
Яка любить небо, пісні , і волю.
Завжди літала до келії монаха, -
Щоб благословив в політ її долю.
Зігрів білу птаху монах від лютих зим
Нагадував хлібом ,напоїв водою.
Вона злетіла вище - вище хмар над ним
Там ,де сонце стрічається з весною.
О вільна птахо лети ,лети - у світи !
Понад моря і сині океани.
Долай важку дорогу , дійди до мети
Витри сльозу із очей Роксолани.
О, куди б птаха у світи не літає
Вертає , де цвітуть мальви додому.
В садочку солов'їну пісню співає
І клониться землі - дубу старому.
О білокрила птахо,О ,птахо вільна!-
Ти не бійся полум'я вогню і гріз.
Ти - є жінка українка - духом сильна
і цвіти калиною поміж беріз.
О милий світе , я птаха вільна , вільна
Ніякі вітри не зламають крила.
О ні я є не слабка ,а духом сильна,
Збудую гніздечко ,де земля мила.
