Вертаються птахи - скоро весна,
Яка чомусь надовго заблукала,
Птаха ж таких морозів не чекала,
Як вижити, ще йде страшна війна.
Летять додому всі в таку негоду,
Щоб обійняти землю цю крильми,
Бо рідне все скрізь - воля і свобода,
Тут поруч з українськими людьми.
Важкий додому шлях полями битви,
Хтось з них життя в дорозі тій поклав,
Кожен все ж вірив і надію не втрачав,
Почути б слово української молитви.
Хоч не привітна з холодом земля,
Мороз та вітер так ламали крила,
Вела любов сюди, давала сили віра,
Тому до нас вони вертаються здаля.
Галина Грицина.
