Нехай говорять що живу минулим,
І треба відпустити це в дари безодні,
Але моменти ці часами гріють душу,
І опустити руки не дають сьогодні.
Прогулянки ночами в світлі ліхтарів,
Розмови телефонні до світанку ,
Я любувався твоїм співом чарівним,
І поцілунки — всі на світі, до останку.
Я крав машину — а ти тікала з дому крізь вікно,
Не рахували час, а просто кайфували.
Хоч юні ми були, та все одно
Як виглядає щастя, вже тоді пізнали.
І може це лише моя уява,
Емоції я ж знаю тільки по собі,
Прошу тебе — скажи що все це було,
А не лишень уява в моїй хворій голові.
