По відфільтрованім неба папері,
Ковзають місячні пера сріблисті,
Музику пишуть в космічній манері,
Вітер мачає в опалому листі.
В пустопорожнім грудневому сквері
Слухають чемно дерева ребристі.
В гаснучих сутінках ночі, мов кремінь,
Танець балетний в пуантах з сапфіру,
Сяйвом Аврора неоновим віру
Крилами вітру вселяє під шемріт.
Лебедем чорним відчалює темінь.
Ранок виходить з альтанок ефіру.
