|
Наварю тобі, синку, куті,
Освячу і хрестом, і любов'ю,
І на місці поставлю святім,
Ледь приллю і сльозою, і болем.
Запашного узвару зварю.
Як любив ти його у дитинстві!
Дочекаюся першу зорю
І пошлю за живих всіх молитву.
Запах свіжий куті над столом,
Образи в рушниках, у святкових.
«Щедрик» линутиме над селом,
Місяць вигне зі срібла підкову.
Звеселить його світло село,
Де ватаги від хати до хати,
Почекаю тебе за столом –
Хай в кімнаті поселиться свято.
Знаю, ти тепер в Божім раю,
Й побратимів з тобою багато,
Я за них свічку теж запалю,
Хай заглянуть на вогник до хати.
Запалю свічку я і за тих,
Хто не вийшов із ратного бою,
І за тих, за ким плачуть хрести,
Хто життя дав обом нам з тобою.
Знаю, синку, ти вже у путі,
Щоб зустріти й Різдво, як годиться.
Сядем разом ти, я і святі,
А в вікно посміхнеться зірниця,
Без якої кутя – не кутя,
Бо вона кожну душу шанує,
Славить радість людського буття,
І з Різдвом, кого бачить, віншує.
Повну миску насиплю куті
І медами, і маком присмачу,
Мрію я у земному житті
Тебе, рідний, живим ще побачить.
21.12.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
ID:
1053772
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 22.12.2025 14:23:00
© дата внесення змiн: 22.12.2025 14:23:26
автор: Ганна Верес
Вкажіть причину вашої скарги
|
