Колись любила...зараз вже й не знаю,
Холодний вітер вистудив тепло.
Криниця почуттів не висихає,
Та камінь закриває джерело.
І вже воно, мов через силу б'ється,
Вода з глибин бурхливо не біжить.
...Коли ж душа в печалі не здається,
То можна все на світі пережить.
Прийде весна і зануртують соки,
Той камінь зрушать струмені води.
Можливо, буде радість, тихий спокій,
Та камінь буде поруч назавжди...
