І знову вечір… я один…
Все мрію й думаю про тебе…
Десь ходиш ти по світу цім…
Та де?... Про то лиш знає Небо…
Яка ти є, що любиш ти?..
Чого сама собі бажаєш?
Як стрінемся, і де й коли?
Сиджу, і сам собі гадаю...
Можливо й ти, в цю мить сидиш,
Та біля свічки все гадаєш:
Зустрінеш того, щоб навік,
Чи може ні?.. - сама не знаєш...
Отак обоє, десь ми є...
Обоє мріємо про щастя...
Життя стежками нас веде,
Які зійдуться раз й назавжди…
Анатолій Розумний,
16.12.2025
