про те що зотліло не мовити слова
в коробці з картону крихкі сухоцвіти
бетонні мов тіла обірваний провід
холодні як пальці чи сироти – діти
на шлях там де іній пасе кучугури
ліхтарик фарватера стежки до раю
безглузді розмови сітки арматури
де я помираю - уже помираю
де я повертаюсь у пустку під дахом
блукати між стін низхідною луною
ховатись на східцях підстреленим птахом
в брудному кутку наче тлінь поза грою
на глянцеві ноші летить павутиння
немов оксамит із дитячої шкіри
глухою журбою багна жабуриння
у скрегіт густої людської зневіри
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=87jVos1FGAQ&list=PLRWLRBg7CdYb8iye78teBsWHt7IE22mqA&index=58
