Понад річкою змійка-стежечка,
В’юнко котиться в зелений гай.
У косах маків – цвіт і мережечка,
Переливом у душі – дивограй.
Поспіша по ній юне серденько –
До коханого слід веде…
В обіймах ми із милесеньким
До зорі знову разом буде́м.
А як сонечко кине промені,
Ранок вигляне із-за хмар,
Дню цілунками ми, закохані,
Подаруємо щастя – нектар.
Л. Таборовець
