Таке життя у нас людське,
Що часто зовсім нелегке,
Як зазнаємо ми у нім
Лиш труднощі на світі цім,
Які непросто подолать,
Коли вони посміли стать
На нашому шляху, однак
Потрібно їх долати так,
Як слід, доклавши всіх своїх
Зусиль, а не жаліти їх,
Ховаючи лиш у собі,
Бо тільки з ними, далебі,
Здолаємо в цім світі все,
Що тільки лихо нам несе
Без краплі-крихти співчуття,
Спустошуючи все життя
І нас із ним цілком, ущент
У несподіваний момент.
Я знаю це. Я певен в тім.
Все вийде в нас. І в світі цім
Не будемо ми більш тужить,
А лиш у світлім щасті жить,
Яке у душі та серця
Ввійде, до самого кінця,
Допоки серце стукотить,
Допоки дишемо щомить
І я, і він, вона і ти,
Допоки будемо іти
Шляхом життя крізь часу плин,
Життя шляхом, що лиш один.
Євген Ковальчук, 06. 01. 2022
ID:
1056441
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 31.01.2026 21:36:35
© дата внесення змiн: 31.01.2026 21:36:35
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
