Папери кружляють в повітрі—
Напевно, мав бути вже дощ.
Та ні, це біленькі куріпки,
Що прагнуть летіти до площ.
А шелест їх крил паперових,
Нагадує хвилі морів.
Та ні, це почули б вже сови
З куточків поснулих лісів.
Між іншим, як є там насправді—
Птахи папіряні весни.
Подіям останнім ми раді,
Ні слова живого в мені.
