Зірка у небі повисла
І кинула вниз промінець.
Темрява місяць надгризла,
Що блимає, мов каганець.
І часто ховається в хмари,
Що мимо пливуть в голубінь,
Звечора вибравшись в мандри,
За межі своїх володінь.
У березі, ген біля броду,
Де в травах іще береги,
Туман, попиваючи воду,
Окутує все навкруги.
Гамір стихає поволі
І втома торкається віч,
І вже на високім престолі
Царює і тішиться ніч.
