Ласкаві очі дивляться з небес,
За розпачем моїм спостерігають.
Лише один з мільярдів нас воскрес.
Всі, хто пішов, у засвітах витають.
Я знаю: в піднебессі скрут нема
І не болять натомлені суглоби.
Вже не бринить натягнута струна,
Вже відступили прояви хвороби.
Та лиш душа, що рідною була,
Шукає шлях до рідного порогу.
Болючих снів предвранішня імла
Ховає слід зворотньої дороги...
Гарно, щемно! 
