Свинячий Рід
Голодний Вовк у ярі заблукав
Бачить - свиня родила.
Каже..
-Вовче..
Яке щастя , що тебе я стріла.
Бо народжую оце.. в муках
Та хоч знаю: як сконаю,
Кого діточкам своїм
За Батька бажаю.
- А кого?
Пащу розтулив Вовк із здивуванням
-Тебе ж Бог послав мені,
Диво .. так, ізрання.
Я ж молила для дітей
Захисту від Бога
А тут ти.. Яке то щастя,
Ангельська підмога!
Вовк добряче був голодний
Та ковтнувши слину,
Слухав від свині промову,
Й аж пустив сльозину.
Бо згадалося йому, як вовчам
Без тата, недалечко,
Поза яром, виховала мати.
А тепер оце..диви..
Які гарні діти.
І матуся безпорадна
Як їх не зігріти?
Заходився Вовк тягати
Все що треба свиням
Сам ледь ходе, а їм пре.
Мало не посинів.
Аж хитало від вітрів.
Сам не доїдає
А свиню і кабанят
Усе напихає
Видужала та свиня
Стала більш пиката
Почала вже вовка писком
Як не так, пихати
Її діти в кобанів
Всі повирастали
Сіромаху ..не за татка, -
А за дурня мали.
Добре Вовка один раз
В бруді потовкли
Він тоді лиш зрозумів:
"Не свої зросли!"
Отак..й ти затям собі:
Хоч і в тяжку годину,-
Та не ставай на бік свиней,
Стовчуть бо як скотину.
Ан. Бук- Стефко
