Прийшла до нас дівиця.
Її ім’я – зима.
Вона, мов чарівниця,
В єдину мить сама
Навколо все змінила –
Сади, ліси, поля –
Всю землю снігом вкрила,
Мов ковдрою. Земля
Під ним, немов дитина,
Заснула міцно, спить
Так солодко, а днина
За дниною біжить.
Тече вона рікою
В далеке майбуття.
Ми нині із зимою,
Що в наше і життя,
І серце, як в господу
Тихесенько прийшла,
І сніжную погоду
Усім нам прнесла.
Летить сніг та кружляє,
Неначе у танку,
І землю застеляє
Собою у садку,
На полі і у лісі…
Усюди він лежить.
Все в сніговій завісі.
Під нею світ весь спить
І, може, як і люди,
Солодкі бачить сни.
Лежить той сніг усюди,
Куди ти не зирни,
Мороз січе, лютує,
А скаржитись дарма,
Бо нині в нас панує
Володарка-зима.
Євген Ковальчук, 05. 12. 2021
