Він , як матір любив Україну,
І присвячував її свої пісні.
В своїм серці зростив яворину,
Щоб до неї злітались солов'ї.
Згорів ,як свічка в жертовнім вогні
Закрив навік свої уста і очі.
Залишив сповідь - молитву - пісні,
Україні свої слова пророчі.
Я любив Україну , до болю , до сліз ,
на вівтар ніс свою пречисту любов.
Залишаю заповіт , я вам свій - девіз -
Боріться за волю, щоб не лилась кров.
До останнього подиху життя
Моливсь за Україну, за свободу.
Між дубами - зростав явором я,
Щоб з джерела пити чисту воду.
Я тримав небо на своїх плечах,
Кричав усьому світу про біль землі.
Оспівував її красу в піснях,-
Щоб щастя несли у наш дім журавлі.
Білим голубом злетів в небеса,
В небесну оселю в заметіль зими.
На жертовну плаху віддав життя ,
Щоб в квітучій Україні жили ми.
