Ти й по сьогодні мною не пізнана,
Завтра я теж тебе не пізнаю –
Ми все ж розділені ліжками різними
Десь посередині, й обоє скраю.
Тягнуться руки над нашими межами,
Пальці торкаються шкіри шовкової.
Може, плювати на всі застереження,
Може, набрати швидкості повної.
Ти обернулась, я – обернувся,
Погляди стали відчутно тактильними,
Очі спокусливі – блискучі, як буси,
Губи наповнені бульками мильними.
Все, що нам треба – зайтися обіймами,
Тільки на хвильку, а може, й до ніжності,
Так ми з тобою почуваємось вільними.
Забуті сварки, компроміси й розбіжності.
Ти й по сьогодні мною не пізнана,
Завтра я теж тебе не пізнаю.
Часом буваєм занадто вже різними.
В інший же час ми рідні безкраю.
