Той кароокий погляд з-під брови,
Та УсмІшка - трояндова пелюстка:
Ясний портрет вкраїнської краси,
А на плечах – ще материнська хустка.
В старенькій скрині надбано добра:
Хустки тернові і тонкІ намІтки…
Віддавна їх бабуся берегла:
Життя і долі то безмовні свідки.
Є й рушники – ушанувать сватів,
А хустка – голову покрити молодиці,
Й коханому дарують, щоб любив,
Хустки й кумам пов’язувать годиться.
А обереги – накривати хліб,
Від ока злого тихо захищати
Чи немовля сповити в оберіг,
Аби росло здорове, - знає мати
Вони із нами, хусточка й любов,
Пов’язують минуле із майбутнім.
Вкраїнська врода і козацька кров
В узорах цих яскравих, незабутніх.
#Світлана_Імашева
прекрасно! 
