Мене рятує мій побратим, поривається відчайдух..
Побережи ще сили брате, от побачиш скоро
ти зустрінеш її свідомий!
Говори зі мною, - не мовчи!
Я чую же.. ти називав її імʼя!
..поблизу так снують у памʼяті-доріг далеких..
Що так дорого, що так щойно кличеш до себе!
Невже ті крила, таки - легкі?
Схиляє все вище до тебе ближче хочу бути.
Лелекою стану тебе я кохаю!
Умиротворення принеси, Боже де ж ти?!
Про неї.. Час для неї, бо..
Мабуть що в іншому житті перестрінуся тобі,
ті ж самі знайомі родимки
біля її найщирішого пупка,
яка краса..І ти підеш,
але щось згадаєш у ній,
щось таке для тебе дуже знайоме,
і своє..
Та забаривсь, чомусь?
Обернешся, нічого не вдієш тай
усміхнешся і зітхнеш…
Скільки разів у повторі..
..череди історій тих життів..
Щоб я зрозумів!?
А зараз мене рятує побратим.
Упевнено очищає собі шлях.
Криє ворогів тягне мене вибитий
з останніх сил.
Та запізно вже братику відпусти мене!
Але знов.. Про любов..
Наввипередки і стрімголов..
Ніщо його не зупинить!
Хлопчина наполегливо біжить до своєї мети.
Гучно так із шаленством в очах:
я хочу з ними летіти..! Бути із ними!
Впавши на колінця вкритий сльозьми,
незчутися мені, як я вгледів все своє життя!
Та часу катма, зі мною на тому все!
Кличуть заповітні стежки мені треба йти..
Бусько летить у вись побачити цей світ!
З нею..
