Народилася я у неділю,
Ого́рнута сонця теплом.
Тоді я не мала ще мрії,
І же́вріло серце добром.
Тоді ще малеча не знала,
Чи щиро любитиме світ.
Не знала й надій не плекала,
Ще скільки житиме літ.
А час пропливав течією,
І ось зупинився в ту мить,
Як щось над моєю земле́ю
Вороже і згубне летить.
Чи знала тоді ще малеча,
Що так вона злитись зуміє?
Що люта буде ворожнеча
І буде про мир лише мрія.
А час все ж продовжив пливти́ —
Його лиш на мить зупинили.
І все довкола в принти
У червоно-чорне залили.
Але чи здолати тепер
Це серце добре малечі?
О ні, воно дужче горить
І прагне розправити плечі.
І народилася я у неділю,
Та знаю тепер, чим живу.
І маю тепер сильну мрію,
І волю свою стережу.
І знов зацвіте незабутньо
Те, що будували не раз.
Незламне і світле майбутнє —
Бо Україна у кожному з нас.