Чомусь згадала, твоє обличчя,
Та все ж буває таке не часто,
Минуле, ніби пожовкле листя,
Від часу дійсно втрачає сяйво.
Погода нині похмура, мрячна,
І темні хмари прийшли надовго,
Ворона чорна тутешня дама,
Сидить на гілці неначе морок.
Так сумно стало, душа застрягла,
У тому болю...навіщо зараз?
Невже остання в вікні троянда,
І колір жовтий, насправді натяк.
Поникла ружа... вона, мов привид,
Ще трішки й зникне, мабуть, під снігом,
До мене ж прийде, ще день іскристий,
Коли всі хмари розвіє вітром.
Музична композиція створена за допомогою SUNO AI
