СВІТ, ДЗВІН І СВІЧКИ
Здригнувся світ і дзвін у небі став,
Немов молитва, що зійшла до Бога,
Свічки горять, вогонь від них пала,
Вони ведуть крізь темряву й тривогу.
Вогонь живий крізь темряву й дими,
У сяйві свіч надія не загине,
Він кличе ду́ші із руїн й пітьми́…
Здригнувся світ і дзвін у небі лине.
Свічки горять і полум’я веде
Крізь ніч і біль до світла воскресіння,
А кожна і́скра пам’яттю живе,
Як тихий знак незламного терпіння.
У серці храм, збудований із сліз,
Та дзвін його звучить, немов молитва,
І пам’ять сяє, й плаче верболіз,
Щоб шлях проліг крізь темряву до світла.
Хай плине пам’ять, як вода ріки́,
Й живе у серці кожної людини,
І дзвін цей будем чути ще віки…
Щоб зло не повернулося з руїни.
То ж світ здригнувся, дзвін розлився вмить,
Його відлуння йде у стоголоссі,
Він кличе пам’ять, бо свіча горить,
Як знак, що тут насправді відбуло́ся.
05.12.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025
ID:
1052734
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Воєнна лірика
дата надходження: 05.12.2025 16:26:46
© дата внесення змiн: 05.12.2025 16:26:46
автор: КОРОЛЕВА ГІР
Вкажіть причину вашої скарги
|
