З одної
могутньої країни
як з яйця,
яке щойно підло розбили
щось недо
взяли й утворили.
А потім усе підмінили.
Хтось скаже:
- Шахрайство!
А хтось скаже :
- Зрада!
І то є так.
То злочин.
То правда.
Шахрайство і зрада.
З союзу держав,
республік, що звались,
зробили отари овець
і зеків коронували,
права у людей
усі відібрали.
Вночі як завжди.
Й куди завели?
Одне одного, щоб убивали?
За що?
Щоб вічно отак як є так щоб й було.
Щоб не дай Бог оце зло та не винесли вперед ногами.
Цинічно, брехливо, жахливо.
І в чому скажіть наша сила?
За що люди гибнуть?
За їхнє добро.
За підлість,
підступність,
за ось оце зло?
Невже колись гірше було?
До того, як взяли й зтравили.
Мови там віри.
Невже тут бацили?
Не орки, не звірі,
провладні царі
нас обікрали,
залишили в біді.
Про що нам тут строчать -
вимирайте,
ще не...
Та ще в девяносто шостому році.
-І хто це зробив?
-Саме вони!
