(в дарунок майстрині рукодільного мистецтва - вишивальниці Олесі Рихло.
З циклу «МИТЦІ ДЛЯ «СОЛО» Й «СОЛО» ДЛЯ МИТЦІВ»)
Сходило сонце раністю стежок,
Проміння клало світлими мотками.
Стелило в серце кольором стібок,
Що розмотався від бабусі й мами.
Відтоді - прикрашала береги,
Людських джерел і самобутніх русел
Теплом душі, у оксамит снаги,
Встеляючи обжинками дно ясел.
Між хрестиків та дзвону намистин,
Застелену білилами кашруту,
Несе до світу барвами тайстрин
Свій Божий дар, немов червону руту...
Марія Дребіт (Голодрига)
05.12.2025 Португалія
