(в дарунок майстрині рукодільного мистецтва - вишивальниці Олесі Рихло.
З циклу «МИТЦІ ДЛЯ «СОЛО» Й «СОЛО» ДЛЯ МИТЦІВ»)
Сходило сонце раністю стежок,
Проміння клало світлими мотками.
Стелило в серце кольором стібок,
Що розмотався від бабусі й мами.
Відтоді - прикрашала береги,
Людських джерел і самобутніх русел
Теплом душі, у оксамит снаги,
Встеляючи обжинками дно ясел.
Між хрестиків та дзвону намистин,
Застелену білилами кашруту,
Несе до світу барвами тайстрин
Свій Божий дар, немов червону руту...
Марія Дребіт (Голодрига)
05.12.2025 Португалія
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052830
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2025
автор: VIRUYU