Чи піде сніг, чи буде попіл з неба ‐-
У хмарах накопичилося зло.
Не співчувайте, зовсім то не треба ‐-
Бо виткало життя оце панно.
Тут вплетені в малюнок зими й весни.
Незвичних кольорів казковий шал.
Що вже пройшло, навряд я перекреслю,
Вже випито із долею бокал.
В нім присмак болю, люті і кохання.
Відстрочка мрій, поховані дива,
Солодкий спів та мудрість у мовчанні...
Засіяла колись...
Тепер жнива.
В нім рук твоїх торкання ледь відчутне,
І шепіт трав, що камінь проросли.
Ще щось важливе, а тепер забуте ‐-
Сплелося, як тоненькі ниточки.
Я виш'ю ними рушники на щастя
Малюнками забутих сновидінь.
І, сподіваюсь, буде то на краще
Прийдешнім в світ, з майбутніх поколінь.
