Давним -давно кохання у засланні,
Всі почуття руйнує біла сіль.
І стогне серце - у болючих ранах,
Тремтить ночами і турбує біль.
Що трапилося, всі думки в розброді,
Всі зустрічі - неначе во хмелю…
І мій фантом завжди до тебе ходить,
Адже ти знаєш – я, тебе люблю…
Не відчуваєш і, не чуєш нині -
Мої слова не чутні - як завжди?
Там де твоя Душа є поряд мрії,
Мій голос не літає до мети…
Бажаний мій – єдиний і коханий,
Твій уві сні політ як наяву.
Ти – сильний чоловік , ти - мій обранець,
Я подумки з тобою на плаву*...
Не проганяй фантом цієї ночі,
Шепни два слова ... птахом прилечу ...
Флюїди всі мої тобі жіночі,
Приховані в словах, все що хочу:
Віддати всю любов свою до решти,
Щоб відчував тепло моє сповна.
Нас розділяють вже мільйони-версти..,
Коли обіймеш, пий мене до дна.
* * *
Зізнання це тобі душа писала,
Думки летіли, як каскад лавин.
Але, для щастя слів занадто мало…
Тому в моїй душі постійний "сплін"*.
01.12.2025 за мотивами 2012-2015
PS - Я говорю з тобою віршами душі.
Сплін* - нудьга
На світлині закохані з відомого Худ.фільму Привид
_____________________________________________
Початковий варіант вірш у прозі:31.10.2012
