|
Моє тіло – це карта. Одного дня вона політична. Там є свої республіки і монархії, свої столиці і міста, які з ними конкурують, як от вуха з язиком. Є території, які отримують більше підтримки, турботи і вітамінів, а є й ті, які виживають без дотацій. У деяких країнах дуже сильне місцеве самоврядування і воно намагається перебрати більшість владних повноважень у свої руки, як от мої руки, коли втома звалює, а прибирання не хоче чекати. Однак, що казати, тільки гармонія в управлінні приносить користь всьому тілу – це коли питають думки всіх зацікавлених перед прийняттям рішення. Наприклад, у республіках відбуваються вільні і неупереджені вибори, якого кольору має бути сьогодні помада, чи можливо вона взагалі не треба. А ще тут бувають справжні плебісцити щодо питань: що робимо сьогодні з волоссям? Чи достатньо тепла погода, щоб бігти у кросівках і без шапки?
Іншого дня моє тіло – історична карта. Воно нагадує про пережиті революції, як от експерименти з фарбуванням волосся у школі. Деякі місця карти нагадують про травматичні події – давнє дитяче падіння з велосипеда у намаганні зловити панамку, що так феєрично полетіла з голови за вітром. А ще ця карта нагадує про розселення етносів, які сформували мою націю – так ті, хто знає мене і моїх родичів можуть чітко визначити, на кого схожі мої ніс, лоб, статура.
Іноді моє тіло – кліматична карта. Звісно, у кожної частини тіла є свої широти і довготи і це таки впливає на температуру і їхню активність. Так, я думаю, що мої ноги знаходяться на південному полюсі, а тому, щоб зігріти їх, мені доводиться кутатися у теплі шкарпетки або не забувати частіше рухатися. Якщо вже зайшла мова про температуру, то скажу, що найвища середня температура таки спостерігається в області серця. Але то пов’язано вже трохи з іншим – із геологією. Просто це сейсмічна зона. Там можуть траплятися виверження вулканів, якщо я починаю хвилюватися через зіткнення реальності та справедливості.
Трапляється, що моє тіло таки фізична карта. Тут є свої материки і свої океани, свої Гольфстріми і Течії Західних вітрів, свої пустелі, свої оази і свої узбережжя. Наприклад, мої руки – частина суходолу однієї затоки – вони обіймають своїх мореплавців і дають їм відчуття безпеки. На цій карті є навіть Дніпро, Карпати і Арабатська стрілка. Свій Київ, десь у області серця. І свій Острог, десь там, у органах дихання, бо подихати цим містом – то моя періодична потреба.
Як кожна карта, моя теж має свою особливу легенду, щоб її можна було правильно прочитати. Це мені нагадує те, що кожен із нас має історію, яку хоче розповісти світові, й історію, яку швидше за все, розкаже лише комусь особливому. Так, моя перша легенда доступна всім, вона містить умовні позначення моїх міміки чи жестів, з яких можна зчитати мій стан і настрій. Друга – лише для своїх, які можуть відчути тонкі порухи моєї душі і побачити це в моїх очах, мовчанні, музиці, під яку вітер колише хвилі мого океану. Саме для цих людей призначені мої обійми😊
ID:
1053119
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Філософський
ВИД ТВОРУ: Мініатюра
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 11.12.2025 21:12:49
© дата внесення змiн: 11.12.2025 21:12:49
автор: tacent
Вкажіть причину вашої скарги
|
