***
Розгойдує вітер воронячі гнізда.
Птахам невтямки, скільки тої зими...
Цей холод по факту не ранній, не пізній...
Цей холод іде за людьми.
Його перетерпіти, отже прожити,
не всім пощастить. Та зимові птахи
будинки оновлять весною, а віти
страхи розметуть в порохи.
А людям...Що людям? Вціліє домівка?
Лоза виноградна, калиновий кущ?
І плаче верба над водою та гірко,
і сльози течуть. Аж за Збруч.
Проте уціліє причал, перелоги.
І стежка заросла – не тлінь!
І парость лози, наче знак Перемоги.
І шабля, й вуздечка, і кінь!
