///
Оголяй, та винось за дужки
Чорні діри своїх зізнань
Життя все, мов темні смужки
І все більше у нім прощань
Не шукай серед зрад рятунку
Винних не призначай
Просто іншого ґатунку
Рівень твоїх зізнань
Та відкритість, мов із трансбою
Ті слова тяжкі й невпопад
Задаєш пекучого болю
Все тому, бо не знала зрад?
І не знала гріха на собі
Як людина кидає зло
І у душу воно попадає
І так нищить щомить воно...
Не чіпай, хто про це благає
Не торкайся ні рук, ні душ
Понад світом добро літає...
І не спуститься до твоїх рук...