До потопа
Не спеши, не спеши, не спеши,
Не смеши, не тревожь.
Просто угли в костре вороши,
Все равно не поймешь…
Что ж, прощай. Прибывает вода.
С допотопных времен
Так, увы, повелось: навсегда
Все забудешь, как сон.
Но останется смутная боль,
И еще у воды -
Странный привкус – железо и соль –
Отголосок беды.
-2011
До потопу
Поспішай,
А не сміш, не тривож.
Загубився згубив, ото ж
Це вугілля в багатті душі
воруші, воруші…
Все, прощай. Прибуває вода.
В неї загубляться лихо-біда
І, як в ті допотопні часи,
Голоси, голоси...
Понад хвилями йди та йди,
ЦієїЇ хлодної й мертвої води
Чий присмАк – то залізо і сіль –
Спільний біль,.спільний біль
12,25
Antes del diluvio
Mira, tome su tiempo, despues, luego....
No, no me hagas reír, y no me molestes.
Solo aviva las brasas del tu fuego.
No te entiendes en nada y por supuesto...
Bueno, adiós. El agua está subiendo.
Todo repite ... Brille un portal abierto,
Tu - mi amigo /ya no?/ y estas corriendo,
Todo se olvida y llena de agua muerta.
Pero dolor , un dolor que permanecerá -
Repercusiones, el eco de algo fatal...
Esta agua es fria-oscura... Por que tendrá
Un sabor tan extraño - la mezcla de hierro y sal?
-2025
ID:
1053319
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 15.12.2025 09:15:27
© дата внесення змiн: 15.12.2025 09:15:27
автор: Ольга Ашто
Вкажіть причину вашої скарги
|
