У погляді втопитися боюся,
в обіймах розчинитися твоїх...
В розмову «ні про що» знов загорнуся,
щоб раптом не утрапити у гріх,
що хвилями нестерпного бажання
змиває кам’яницю всіх чеснот,
приречених на тихе вимирання,
як втраплю в почуттів коловорот.
За слово зашпортнутися боюся,
щоб раптом не відчув, не зрозумів,
що я з твоєю владою борюся,
як птах під час змагання двох вітрів...
Борюся,
розуміючи, що сила
зі мною в цій розмові-напівсні,
бо щирості я в серці не зносила,
а ти фальшивиш.
Холодно мені...
Зі збірки "Кохання солод як причастя" (2024 р.)
