Я хочу ,чути слово мир, а не **війна **
Бо серце не витримує того болю.
Але думка летить, як птах до вікна,
Думаю, як здобути, в тім пеклі волю.
Кряче чорний ворон на полі бою,
Над спаленими вежами , що у вогні.
Тут щохвилинно борються за волю,
У холодну зиму, спеку, ночі і дні.
Вмирають на війні молоді, старі,
І козаки проливають, як воду кров.
У чорні хустки одягли матері,
На щиті зустрічають своїх дітей знов.
Села і міста стерті з лиця землі,
Майорять стяги, а на могилах хрести .
Зайшло сонце за хмари в сірій імлі,
О мій Боже, як тут до світла шлях знайти?.
Божевільний світ думає про себе,
І штампує зброю для кровопролиття.
О Господи! молюсь щиро до тебе,
Захисти від вражих куль сироту, дитя.
Прожени ворога з моєї землі,
Хай зійде сонце миру і благодаті!.
Хай до гнізда несуть щастя журавлі!,
Запанує українець в своїй хаті.
О Боже, зупини кроваву війну!
Впаде дощ ,погасить огонь з святих небес.
А вітер зі сходу принесе весну!,-
Щоб той, хто у могилах навіки воскрес.
Проженуть військо вороже козаки,
Запануємо браття в своїй сторонці.
Помолимось і запалимо свічки,
Щоб цвіли паничі, мальви у віконці.
Вдихнемо повітря у свої груди!,
Засієм зерно овес, жито, пшеницю.
Хай тиша, блаженство буде повсюди !
Сонце миру увійде в нашу світлицю.
ID:
1053501
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 18.12.2025 06:33:08
© дата внесення змiн: 18.12.2025 09:36:56
автор: Чайківчанка
Вкажіть причину вашої скарги
|
