|
Доволі тихо навкруги та все ж інколи через кватирку, від вітру чутно легкий шурхіт фіранки, разом із тюлем здіймається догори. А за вікном вже добре сутеніє. Небо неначе мріє… а можливо у задумі, чи й з’явиться місяць, чи зоряниці знову миготітимуть? А може вночі, раптово, як той шаман, на землю приляже небажаний туман. І зорі зовсім не світитимуть.
Після купеля у ванні, Аліса зайшла в кімнату. Настільна лампа, увімкнена раптово, вмить відігнала темряву строкату.
На душі спокій. Махровий рушник, блакитного кольору, приховує її груди і все нижче, до самої підлоги. Навіть сховав стрункі, красиві ноги. Вони ще досить теплі, разом з водою, що стекла з ванни, зникли усі тривоги. Та на симпатичному обличчі блищать крапельки води, неначе роси. Зеленим махровим рушником повільно, розтягуючи задоволення, витирає густі білі, довгі коси.
Чи розпустити, подумки себе питає. Ледь посміхнулася, знов думка підлітає. А що, яку мене, він більше кохає? Хто я ж для нього день, чи ніч? Ну якщо день, то більше, як кажуть, до праці. Чи згода йому бути такою, я не знаю. Як добре, що іще не вирішила, мабуть й досі себе вільною пташкою відчуваю. Ну якщо ніч, то яка? У розкішному пеньюарі, може доволі зваблива та не солодка, а інколи терпка. Ти скоро прийдеш, як завжди принесеш квіти, устами доторкнешся чола. Між нами відстань зовсім мала, відразу відчую твій душевний промінець тепла. Для нас обох ця ніч буде п’янка. Від ніжності, поглядів поцілунків, потрапимо у чародійство дивних звуків. І я почую ритм серця і слова »Тебе кохаю». Закрию очі, потраплю в блаженство раю.
Ми вип’ємо по келиху вина і, як ясні зорі з миготінням, погляди наші. Зустрінуться, так, як щоразу мов чародійства вип’ємо із чаші. Ти на плече покладеш руку і скажеш,
- «Лимончик залиш на потім. Нехай я доторкнуся уст, зніму з них солод, краплі».
А я ж подумаю, о мій красунчик-сокіл. Все ж промовчу, слова сховаю в скриньку-таємницю, тріпоче серденько, тут слова зайві.
Я знаю, тебе знову звабить блиск у моїх очах, раптові іскри притягують магнітом. Вже обійнявшись, будемо дивитись до вікна, стішатимося світом. Цими хвилинами, що наділила доля.
- Ого! Оце задумалася!
Озирнулася, із шафи дістала два пеньюари. У роздумах, який сьогодні одягнути, до кольору очей зелений? На ні! Тримає інший у руці. Думки ніби по сходах знову, у цьому більше ніжності, певно краще рожевий. І він мене назве квіткою, як минулий раз. Та це ж було коли ми танцювали джаз. Ні-ні, у мене десь був синій, він більш пасує до таємничої ночі. Тоді ясніше іскринки світитимуться у моїх очах. І я від збудження, в його обіймах сховаю страх. Напевно той, що щоразу гризе прийдеш, чи ні? Так-так, ти присягався у коханні мені. Та я чомусь боюся. Неначе чужа тінь, там, за вікном у пітьмі.
Вже швидко, рукою торкнулася кватирки, зачинила. Тупий звук луною, вмить закляк у кутку, мов ненароком його тиша, як дитя сповила. Тож ніби легко доторкнулася її, від хвилювання відчула свій сердечний стук.
Очі бігали по кімнаті, зазирнула на годинник, що стоїть на столі,
- Ану, там вже котра година? Шкода немає й поговорити з ким, а ти приречений до німоти.
І знов думки кружляють у голові, неначе стрімкий рій бджіл по стерні. Можливо з тобою, а ти з миготінням світла щоразу змінюєш число. Та чомусь, так здається, мені на зло? Але тобі, настільки знаю, все одно, чи день, чи ніч. А мені ж ні, не знаю, хто я для нього. А так приємно, коли пліч-о-пліч, від щастя світяться очі. В одному ритмі серцебиття, удвох зорі рахувати і мріяти про майбуття.
Дзвінок у двері… водночас у телефоні. Вона рукою, рішуче поправила волосся на скроні. Погляд до дзеркала, вмить підморгнула, доволі голосно,
- Я йду! Я вже лечу, почула…
Нарешті закінчилася година, чекання довге, з очей скотилася непрохана, але щаслива сльозина.
На мить схиляюсь у твоїх обіймах, ну, як та пташка на втомлених крилах. Нехай я буду днем і ніччю для тебе, якби ж тільки покохав навік, у цей час, який подарувала нам доля.
2025 р
ID:
1053762
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 22.12.2025 09:57:24
© дата внесення змiн: 22.12.2025 10:11:38
автор: Ніна Незламна
Вкажіть причину вашої скарги
|
Браво, Нино! 
