***
Збагни, зима вступила у права.
Сніжинки дотягли до повноліття.
У кожної із них – своя крива:
тим падати додолу, тим - на віття.
Накреслено комусь карниз вікна,
когось об шибку швиргоне вітрисько.
Тепло кімнати. Постать, втім, одна…
За склом далека, а стоїть же близько...
Вікно прочинить, ніби навмання.
Немов у млу гарячий бризне промінь.
Сніжинки тануть - все від незнання, -
коли повірять у палкі долоні.
Ці пальці обривали календар.
Знімали з нього застарілий одяг.
Цю жінку змалював би Ренуар.
О П'єр Оґюст... Зима. Сніжинки бродять.
