|
Роздумую я над життям,
Яке мені дано.
Кажу собі: «Як слід затям.
Цінніше, ніж воно,
Нема нічого в світі цім».
Це істина свята.
Немає й сумніву у тім
У мене. У свята,
У будні та у вихідні,
Щодня і кожну мить,
Яка дарована мені,
Допоки стукотить
У грудях серце, маю я
Так, як і кожен з нас,
Цілком, уся людська сім’я
Крізь неупинний час
Своє життя все цінувать
Найбільш. Це означа
Його лише так проживать,
Як кожен з нас вбача
У тому сенс, вагу, зміст, суть, –
На втіху, залюбки,
Робити кроки, що ведуть
Туди, де всі думки
Та почуття на цілий світ,
Мов квіти навесні,
Розгортували б пишний цвіт
Насправді, а не в сні,
Тобі дозволивши збагнуть,
Який прекрасний світ,
В якім живеш ти, і відчуть,
Враз скинувши весь гніт
З душі та серця, повноту
Його пречарівну,
Складну і водночас просту
Життєву глибину.
Євген Ковальчук, 13. 12. 2021
ID:
1053847
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 23.12.2025 20:25:54
© дата внесення змiн: 23.12.2025 20:25:54
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
