Урок історії в столичному ліцеї.
Вчитель:
-Дорогі учні, сьогодні
ми з вами поговоримо про війну в Україні.
Шум в класі, гомін..
на гальорці роздається:
-Говорять на телехмарофоні, шановний пане,
а нам з вами всім класом слід йти в ТЦК добровольцями,
якщо це війна, а якщо геноцид, то подавати питицію в міжнародний суд.
-Ярмо - справа добровільна, ніхто не має права заставити мене насильно
стати вбивцею, -
сказав Коля.
-Це не означає, що якщо мертвий "хірург" п'ятий рік наосліп проводить операцію,
а ще одне Пуйло постійно продовжує "карантин", то ми як комуняки
повинні повішати ворогів на гиляках, гиляк нажаль не вистачить,
ліси "заробітчани" уже всі вирубили ж, -
сказав Вовочка.
-А от одного комуняку, щоб іншим неповадно було, слід таки вверх ногами.
-Комуняку на гиляку,-
підхопив увесь клас.
-Ваша позиція зрозуміла,-
мовив учитель, написав заяву про звільнення й пішов добровольцем на фронт.
До нього нарешті дойшло, що говорити й переконувати когось марно та й занадто пізно,
а його однодумці разом з ним в цьому бліндажу і думають лише про одне - коли ж ця каторга нарешті скінчиться і чи скінчиться вона коли небудь для них взагалі.