З екранів постійно,
постійно внушають,
внушають нам страх.
Ця драма для нас,
це драма - для нас.
Президенти - актори,
Вони ніби в колі,
Вони ніби слуги,
слуги Бога,
Бога чужого.
Вони ніби проти народу,
ніби підміна глузду й життя.
Одна маячня, армія орків,
Армія Бога чужого,
Полює на душі,
Війна проти глузду,
проти всього живого.
Армія слуг - прислужники Мелькора та Саурона,
У тьмі ж і під формою в кожного ж роги.
Диявольскі ігри, драми щоденні.
Мнять себе всім, знущаються з душ,
поніверенних,
Субстанціїї прощаються
з світом та фізичною плоттю,
стискаються й залишаються сплюснутими,
без вогника, без надії, жертви,
жертви насилля.
Душі великі і маленькі, могутні і немічні, живі і мертві,
Були ж ви безсмертні.
Вільні ж були.
Слуги ж не ви,
слуги вони.
Оцим акторам,
що грають в цій драмі,
Давно вже пора
змінити програму.
Немає ж антракту,
якись серіал, що крутять щоденно,
виють сирени мов ті вовкулаки,
постійні імітації вампірів й атаки.
Атака на душі,
грузуть же плоть,
негитивні емоції,
біль душевний,
й внушають нам
що це буде, буде
як Адські муки щоденні,
митарства ще при житті,
ми полоненні.
ID:
1043937
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 18.07.2025 10:46:59
© дата внесення змiн: 18.07.2025 10:58:59
автор: oreol
Вкажіть причину вашої скарги
|
На жаль, таке життя, коли війна- небезпечна гра! 
